Я всегда мечтала стать моделью - всё к этому располагало: внешность, внутренние таланты. Моя карьера успешно складывалась, несмотря на трудности, коррупцию и домогательства, с которыми мне пришлось столкнуться во время работы. И когда пришло приглашение уехать за границу, я, с радостью, приняла его. Но в один миг мою жизнь как-будто кто-то перечеркнул: я попала в больницу с аппендицитом. На операционном столе врачи обнаружили у меня перитонит, с которым я ходила в течение недели. Для продолжения операции необходима была дополнительная доза наркоза, которую моё слабое сердце не смогло выдержать…

Со страшной скоростью я летела по туннелю вниз, понимая, что внизу ад. Я видела его ворота и пламя за ними. Мои чувства были обострены как никогда, мною овладел такой ужас, который невозможно описать. Я понимала, что если долечу до ворот, то они поглотят меня и это навсегда. В одну секунду передо мной промчалась моя жизнь: как я, с Богом в душе, не сделавшая ни одного страшного греха, как убийство и тому подобное, могла оказаться в таком месте? Непонимание, боль и отчаяние наполняли меня в ту минуту. Я помню, как взмолилась Богу о том, что если он позволит мне вернуться  к жизни, я обязательно пересмотрю её.

Очнувшись в реанимации, к большому удивлению врачей, которые считали, что потеряли меня, я с неописуемым восторгом разглядывала белые стены палаты. Я ожила. Ведь здесь на Земле, пока мы живы у нас есть шанс выбрать, в каком месте мы проведём вечность. Последний пьяница, убийца, грабитель имеет шанс на покаяние и обращение в своей жизни, а мёртвый уже нет. И там, по  ту сторону реальности, есть вечность, в которой важен лишь твой духовный вес, а не статус, положение, деньги или красота.

Вернувшись из больницы, я стала искать ответы на мучившие меня вопросы. Я прочла детскую Библию, и ко мне пришло озарение, что только вера во Христа и последующая праведная жизнь приводит человека к вечности.

Прошло какое-то время и под давлением знакомых и коллег, я вновь решила заняться модельным бизнесом. За этим решением последовала вторая госпитализация в больницу  - как-будто злой рок преследовал меня. Я понимала, что моя жизнь в опасности. «Без операции вам осталось жить лишь 8 часов – сказал врач – но, решившись на операцию, вы также имеете небольшие шансы на жизнь из-за плохой переносимости наркоза». Я ухватилась за маленький шанс и, к великой славе Божьей, мне была дарована жизнь.  

Сейчас я работаю визажистом, часто встречаюсь с девушками-моделями, которым я могу свидетельствовать о своей жизни.  Понимаю, что слово-свидетельство об аде не слишком популярно, но мы должны слышать эту истину, которая сумеет спасти нас от незавидной участи.

 

На минулому тижні Надія Миколаївна поїхала до себе на дачу, де відбувались будівні роботи. Несподівано зі сторони болотяних полів повіяв їдкий сморід диму – горіла величезна площа й  стрімкий вітер гнав вогнище до будинку. Будівничі швидко покинули робоче місце й стрімко почали тікати, а Надія Миколаївна, залишившись одна, почала голосно кричати до Бога з проханням повернути вітер в інший бік.

 

«Посеред диму я, раптом, почула всередині голос Божий, – розповідає далі Надія Миколаївна – який говорив до мене: «Чи будеш ти прославляти Мене в цій ситуації?». Включив музику,  жінка голосно почала славити Бога, що, звичайно ж, викликало непорозуміння сусідів, але віра  зробила своє діло: вітер повернувся в інший бік й вогнище не дісталось до будинку.

 Член церкви "Найсвятіша Святиня" сестра Ірина ділиться історіями зі свого життя, коли Господь особливим чином підтримував, допомагав та оберігав її.

 "Я півтори року з Господом і завжди говорила, що мені немає про що свідчити. Але в якийсь момент зрозуміла, що моє життя з Богом - це історія проявлення Божої слави.

В день мого покаяння, я вперше відчула, що таке Божий захист. Пізно ввечері, повертаючись додому, спустилась до підземного переходу і помітила, що в кутку стоять два чоловічі силуети. Я не надала цьому значення, але що трапилось далі… Піднявши руку, я промовила: « В ім’я Ісуса!...», раніше ніколи такого не робила. І помітила, що, почавши йти за мною, силуети раптом зупинились. Я продовжувала рухатись, чоловіки знову пішли за мною. Черговий раз я проголосила в Ім’я Ісуса, щоб вони зупинилися. Нарешті чоловіки перестали мене переслідувати. Тільки вийшовши з переходу, я усвідомила що сталося… Зрозуміла, що керована Духом Святим, я просила Божого захисту.

Господь також зцілив мою дочку від серйозного захворювання. У неї була постійна проблема по гінекології  і ми готувалися до операції. У мене є домашня група, яка стояла у проломі, молилася і навіть брала пости за вирішення цієї проблеми. І в останній момент, коли дочка йшла на операційний стіл, я сказала: «Може, все ж таки, зробимо обстеження УЗВ…». Ми так і вчинили. Обстеження виявило, що моя дочка абсолютно здорова.
 
Інколи люди не помічають тих чудес, які Господь робить у їхньому житті  і сприймають це як належне. Але я усвідомила, що за все, що ми проходимо – маємо бути вдячні. Адже сам Господь зацікавлений в нашому благополуччі, і завжди прагне підтримати своїх дітей.