|
Того, Чью славу небо не вмещало,
Грех человека к древу пригвоздил.
Творец Вселенной, жизни всей Начало
Любовь и милость через крест явил.
В Нём благодать, сокрытая от века
В Нем жизни свет, и истина и путь.
Он добровольно взял грех человека,
Чтобы Своею смертью жизнь ему вернуть.
Он добровольно принял крест суровый,
Людскую злобу, ненависть, позор.
Он искупил мой грех ценою крови.
И отменил мой смертный приговор!
|
|
Детальніше...
|
|
|
Вірші Віталія Теофіловича |
|
«Люби рідну мову, коріння своє»
В віки люди чують та чує земля
Про долю співа Україна моя
Поля всі і луки, сади і гаї
На рідній, співучій, на мові моїй
Моя Україна, о ненько моя
Та рідная мова, як спів солов’я
Вона, як та скрипка, у серці бринить
Дарує бажання любити, творить
Моя рідна мова, коріння моє
Від Бога нам сили, наснаги дає
Вона всім нагадує, де б ти не був
Щоб ти про коріння своє не забув
Якщо ти живеш десь у ріднім краю
І рідну почуєш ти мову свою
Хіба ж твоє серце тоді не тремтить?
Та радість не прийде до тебе в ту мить?
Якщо ти бажаєш у святості жить,
Люби рідну мову, її бережи
Люби рідну землю, люби рідний край
Та з вірою в Бога її захищай
Земля нагодує, дасть хліб і пиття
Господь подарує щасливе життя
Люби рідну землю, шануй, обробляй
У праці сумлінній добробут пізнай
Та Господа Бога завжди прославляй!
|
|
|
